Мастильні матеріали та їх види

Мастило — пластичний матеріал, який являє собою структуровану загусником оливу, застосовувану для зменшення тертя, консервації виробів та герметизації ущільнень.

Мастило виробляється згущенням суміші нафтових олив літієвим милом жирних кислот з додаванням присадок, що мають протизадирну та протиокислюючу дію.

За фізичним станом, у якому знаходяться мастильні матеріали, вони розподіляються на тверді, пластичні, рідинні та газуваті. Для змащення найчастіше використовуються рідинні (оливи) та пластичні (мастила) мастильні матеріали.

Мастильні оливи або рідинні мастильні матеріали у своїй більшості є очищеними нафтовими оливами із спеціальними присадками, що дозволяють збільшити термін їхнього використання у 2-4 рази. Оливи без присадок застосовують для мащення малонавантажених високошвидкісних вузлів машин. Останнім часом у зв'язку з підвищенням екологічних вимог, зокрема до продуктів нафтоперероблення та нафтохімії, спостерігається світова тенденція виготовляти пластичні й рідинні мастильні матеріали на основі олій, перш за все ріпакової, соєвої, пальмової, генетично модифікованої соняшникової та деяких інших.

Основними характеристиками, що слід враховувати і які є спільними для всіх рідких мастильних матеріалів є:

  • в'язкість;
  • температура застигання;
  • температура спалаху;
  • кислотне число.

В'язкість — є однією з найважливіших характеристик мастильного матеріалу, що значною мірою обумовлює силу тертя між рухомими поверхнями, на які нанесено мастильний матеріал. Так як в'язкість є обернено пропорційною до температури (у діапазоні від -30 до +150 °C змінюється у тисячі разів) для стабілізації в'язкісно-температурних властивостей мастильних олив до їх складу додають спеціальні в'язкісні присадки, котрі відносно мало підвищують в'язкість базової оливи за низьких температур, але значно збільшують в'язкість при підвищених температурах. Значення в'язкості мастильного матеріалу завжди вказується для конкретного значення температури, зазвичай, це 40 °C.


 

Температура застигання — температура, за якої нафтопродукт втрачає рухомість (найнижча температура, при якій олива розпливається під впливом сили тяжіння). Поняття температури застигання використовується для визначення прокачуваності оливи трубопроводами та можливості змащення вузлів тертя, що працюють за понижених температур. Температура застигання має бути на 5-7 °C нижчою від температури, при якій олива повинна прокачуватись.

Температура спалаху — мінімальна температура, за якої в умовах спеціальних випробувань нафтопродукту над його поверхнею утворюється пара, здатна спалахнути від вогню без виникнення стійкого горіння. Температуру спалаху потрібно враховувати при подачі оливи до вузлів тертя, що працюють за підвищених температур. Температуру спалаху визначають у відкритому (частіше) або закритому тиглі (рідше).

Кислотне число — кількість міліграмів гідроксиду калію (КОН), витраченого на нейтралізацію вільних кислот, що містяться в 1 г нафтопродукту. При старінні оливи кислотне число зростає і часто саме воно є основним критерієм для заміни оливи у циркуляційних мастильних системах.

При підборі рідких мастильних матеріалів для конкретних умов роботи керуються такими характеристиками:

  • індекс в'язкості — оцінка зміни в'язкості мастильного матеріалу залежно від зміни температури;
  • окиснюваність — оцінка здатності оливи вступати у хімічну реакцію з киснем. Стійкість до окиснювання є показником стабільності тієї чи іншої оливи;
  • екстремальний тиск — міра міцності масляної плівки, використовується для характеристики мастильних матеріалів сильно навантажених поверхонь тертя;
  • заїдання — оцінка здатності мастильного матеріалу запобігати стрибкам та нестійкому рухові тертьових поверхонь.

За призначенням та областю використання мастильні оливи поділяються на:

  • моторні;
  • трансмісійні;
  • індустріальні;
  • гідравлічні.

Термін служби мастильної оливи залежить від швидкості накопичення у ній шкідливих домішок та її старіння. Суть старіння полягає у тому, що в процесі експлуатації відбувається хімічна взаємодія оливи з киснем повітря з утворенням шламу та розчинних кислот.

Джерело:

  1. ДСТУ 2823-94 Зносостійкість виробів тертя, зношування та мащення. Терміни та визначення;
  2. Іщук Ю. Мастильні матеріали: класифікація та термінологія / Ю. Іщук, М. Гінзбург, Є. Кобилянський, С. Коваленко, Б. Ярмолюк // Катализ и нефтехимия. — 2005. — № 13. — С. 9-19.;
  3. Іщук Ю. Л. Біорозщеплюваність нафтопродуктів і проблеми біосфери// Ю. Л. Іщук, Є. В. Кобилянський, Б. Ф. Кочірко та ін. // Нафтова і газова промисловість, 2004. — № 1. — С. 57–60.;
  4. ГОСТ 5346-78 Смазки пластичные. Методы определения пенетрации пенетрометром с конусом.
  5. ДСТУ 3437-96 Нафтопродукти. Терміни та визначення.
×
Дізнатися ціну
Ваше ім'я:*
Телефон:
E-mail: *
×
Логін
×
×
Повідомити, коли з'явиться
Ваше ім'я: *
E-mail: *
×
Замовити дзвінок
Ваше ім'я:*
Ваш номер телефону:*
Відправляючи заявку, я погоджуюся з політикою конфіденційності і даю згоду на обробку персональних даних.

Запит відправлено. Ми обов'язково Вам зателефонуємо.

×
×

We have noticed that the priority of English is set for your browser, you can switch the site display language to English
Залишити українську мову, і не відображати більше це повідомлення